Людської пам’яті свіча хай запалає,
Коли життя знов набирає силу.
В ім’я народу хай вона палає
За муки, за життя і за могили
Хай вдячна пам’ять наша звеличає.
22 січня цього року Україна відзначає
чергову річницю з дня проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки
та Західноукраїнської Народної Республіки. Акт Злуки, закріплений в Універсалі
Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української
соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали
кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.
Однині народ український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має
змогу об’єднаннями дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну,
самостійну Державу на благо і щастя всього її трудового народу».
Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщино!
